elficus

: elficus; November 3rd, 16:59

Крылья вороньи, лизнувшие плечи
Суммой неведанных мне языков,
Бьются над..., мечут,
Надменных в полголоса рвут.

Перевирая сырые поверья,
Сегменты, останки тряпья,
Стаей растерзанные мгновенья
На дне перевала горят.

Но говорят, что рассвет вроде данности,
мглу разнимая на мелкие фразы.
Входит вихорь огня в геометрию взора
смерчем зениц обезумив сквозь луны.

3.11.09г.

Tags: from inside, poems

...

: elficus; October 12th, 12:57

Отцу

Будь!
За гранью видимости,
Ничего иного - мы.
Таковыми были изначально.
Пылью во плоти
Явленные здесь.
Там же ничего иного.
Ты!
Как и раньше, ближе чем...
Раны лишь - разорванные ткани,
Время - это голос, беззвучно говорящий нам,
Что завтра, будучи вчера, неприкословное сегодня.
Ты со мной, без времени и места.
Вне погоды,
и летящих поездов в осенний дождь.
В моих руках, не угасая, теплиться огонь
Твоих грудей,
который от рожденья дан мне был тобой.
Со мной, во мне, где б нибыл,
во сне иль на яву, прийди - я буду рад.
Я твой венец и брег рождений.
С тех времен и навсегда.

12.10.09 г.

Tags: from inside, poems

Нехай юність твоя сяє!

: elficus; October 9th, 13:56

Current Music:: Amsterdam - Jaques Brel

***
мл.брату А.В.

Не дивись у вічі. Не стріляй між ребер.
Б'ють набат в синьозоре небо
жовтневим листям, жовтневим
промінням.

Пожовтілим втіленням у подих линуть,
тіл позбавлені на межі пострілу,
перед тим, як увійти в інший вимір,
твої мрії уповні.

Достаменно, немов коріння дерев,
немов останнє прощання на віки вічні,
всім єством пронизуєш порожняву денну
збожеволілу.

Розлогим віттям серед пустелі Єгипетської,
ширшаєш дикою спрагою до життя
серед тих, хто ховається в тінь від безмежних
пристастей,
від нестримної спеки ще одного справжнього дня.

9.10.2009р.

Tags: for friends, poems

Він грає)

: elficus; October 8th, 12:18

Current Music:: J. S. Bach

***
Т.С.
Неймовірно,
як падає листя
під музику Баха,
віолончельними фразами.

Божевільно,
як сонце грає вогнями
низьких і високих нот,
як на грифі асфальту полум'яніє.

Відверто
злітає птах променистий
у небо блакиттю засіяне,
сягаючи межі
- від прелюдії до сарабанди,
та в завершальному мінуеті зникає.

І довго ще в тиші,
падає листя,
віолончель дограє,
небо тяжіє торкнутись землі,
обійняти, і разом сплестися корінням, вустами,
як ми й наші душі.
Як створенний світ у коханні.

08.10.09р

Tags: poems

Осінній міст до міста

: elficus; October 7th, 20:00

Прохолодь.
Місто сновидить свій день,
Площі снують натхненні між снами.
Осторонь
світ мине без імен,
стіни пам'ять записують в камінь.
Відстанню
навпіл розірваних вуст
доста міряти душу і долю.
Пристрасті
скриті у хащах смути,
слід буття вириваючи з корнем.
Протягів
руки поспіхом вхоплюють нить,
тіло мов подих рання.
Протягом
росних трав і дощів
й після
гояться рани.

17-21.09.2009

Tags: poems, thinks

(no subject)

: elficus; September 24th, 0:40

"Страсти по Бергману"

Пронзает ветрами, ветвями нагими,
незримая осени ярость.
Быть в силе увидеть в деяньях стихии
   лиц
   взгляды.
Пустынных причалов сонливая тяжесть
И плеск исчезающей бури.
Достаточно криков, раняющих далью с испугом
   в дом
   лунный.
В глухих переходах углы громче воют -
Не стойте друзья возле входа!
В закрытые окна,
   птиц
   клювы,
   свист
   вьюги, приносят
   тишь
   духа.

21.09.09г.

Tags: bergman, poems-вірші-стихотворения

Поетові!

: elficus; September 12th, 1:06

Строками виважені
   Строфи безумства.
Дорого коштує
   Поетова сутність.
Правічне кохання
   Слова й ритму,
Цілять під серце
   Стріли сплетіння.
Так полюбити
   Дано не без болю -
Хто є талантом
   В людині од віку?
Хто надихає
   До грані смертельної,
Чиї долоні
   втримують світ цей?

Строками виважені
   Строфи безцінні.
Вихор метричний -
   Крій божевілля
Творить всесвітній
   Дух перетворень.
Скільки є сили
   Промов те, що чуєш,
Скільки є тиші
   Змовчи надможливе.
Ти на останніх
   Ступенях суті.
Там де вже сутінки
   В інішій подобі,
Там наші смисли
   Нічого не варті,
Ні крихти, ні краплі,
   Там лишень Серце
Окриле, крилате.

11.09.09р.

Tags: poems

ЕКСПЕРИМЕНТЫ

: elficus; September 10th, 12:55

Експеримент № 3

спалахи...сполохи...
блискавка засвічує неба негатив
   дождь поверх домов несется
   танцем
   брызг
   неистовых
ти один босоніж на весь світ.

статуи на площади тайною окутаны
   ліхтарі крізь сиві
   нитки
   крапель
   дивляться,
   плутаються перехожі вкотре
в ритуальном храме сумерек.

прорези света
   в спогади
   линуть
   судомисто
горизонт і мла
   вщент
   укриті
   ними
   в лицах их уста клокочут
   домыслом
   о колыбельном вышнем мире
віщі сни завмерли
   в грозовому сяйві сутечі
і рідніш за темряву
   темрява безумна звучна

повернутися до себе
у долонях згорнувшись Творця!

отыскать бесконечность духа
в дыхании сиюминутном!

10.09.09

експеримент № 1

http://elficus.livejournal.com/1652.html

експеримент № 2

http://elficus.livejournal.com/16933.html

Tags: poems, so that

Войовничі настрої, чого питаю я себе? )

: elficus; September 9th, 13:58

Просто вещи на ветер,
если слово без дела спит.
Ни поэтов и ни поэзию
не приручит и хаоса вихрь.

Грудь огнем полыхает,
что Вам до хворей моих?
Принимаю от Вас не воздаяние,
только вас самих.

Размыкаются дуги крепких уз
в самый разгар зимы.
Бди штормы в годину молчания муз
и горькость дождей проливных.

Смысл меж строк один,
воздух - един,
которым мы дышим,
в которым творим миры.

8.09.2009 г.

Tags: poems

(no subject)

: elficus; September 6th, 21:09

***

И ждал тебя веками.
Провидел вспалахнувших горизонтов табуны.
Искал повсюду взгляд твой
среди ресниц крылатых птиц, взмахнувших над ветрами.
У самого подножья
гор, высоких и седых, мы взращиваем город,
у нас гостят не в пору
небес глаза сошедшие с вершин.
Мир, чуток и проникновеннен,
прислушивается: шаги, касанья рук, подъяты в звоне,
и в голосе то жар,то холод,
и только ты бездонность измеряешь словом
иных миров земных
причалы, корабли.

***

Свет
   стал
   плавиться,
перетикая в жидкость.
Пятна на стенах выступили,
разводинами и мазками.

Город в лучах укрытый.
Душу насквозь пронзает,
туга за лунным миром,
меж облаков сгорающим.

Свет
   стал
   литься
в окна, под крыши, на лица,
из знакомых движений,
из узнаваемых линий,
в мир проявился, стал ближе
лик солнца сияющий.

Вон
   там,
   где граница ночи
день возносит дары,
лунные духи тут же
   серебрят мосты,
шествуют, тихо ступая,
кому суждено войти
в круг незыблемый их,
пока утро полноводное
   светозарное
   не настало.

6.09.2009

Tags: poems

(no subject)

: elficus; September 5th, 0:15

ходи до берега.
бери вітрила, крила вітру.

укриті темрявою сплять піски,
напнуті стопами, дощами.

сідай ще ближче,
тримай за руку неба край.
там голос, наче золотий пегас,

повітря рухає і вабить.

послухай, пісня з вуст зліта

прибій на перший склад,

відбій на другий

і так сидітимо до ранку, кутаючися в туман,
до поки місяць в повні груди диха.
6.09.2009р.

Tags: thinks

нікому, чомусь не сказав, пішов і знайшовся)))

: elficus; September 4th, 21:23

Current Location:: Україна, Львів

Current Music:: Johann Sebastian Bach / Johannes-Passion BWV 245

Свет - лишь частица тебя.
Звуки - только волны.
За далекими далями
в горле мендалины
Обретают иную форму.

Воплощение - неуловимая нота,
Слово - расшатанный воздух,
Собранный волею
поэта и воина,
В огне на нет исходя.

Гул - круговорот сознания,
Слышание - магия и волшебство,
Чей голос звучит
среди сонма лучей,
Когда я в единое расстворяюсь.

Помню, и память глубже пяты моей.
Открываю, скрытое-знанное.
НЕ уходи так скоро, не покидай дверей,
Я в тишине себя, укрытый листами
Звонких урывчастых писем седых тополей.

5.09.2009г.

Tags: from inside, poems, so that, сам не свой

"чудесним днем приходите..."

: elficus; September 3rd, 19:07

Current Location:: Україна, Київ

Current Music:: Ilya - Happy And Weak

Ксеніі Х.

У неба звуки сегодня поспели,
капли звезд барабанят над ухом,
и ни словом, ни делом, ни духом
не заглушить их волшебные трели.

Так неистово с легкостью в теле,
речью вод родниковых отточены,
бьются мысли над замыслом Зодчего,
выходя всем еством за пределы.

Пахнут травы озоном созвездий,
лист древесный танцует и правит,
выводя каждым жестом
чертеж мирозданья,
Чтобы светом рожденья
пахнуть через ставни.

2.09.2009 г.

Tags: for friends, poems

(no subject)

: elficus; September 1st, 15:00

експеримент

спалахи...сполохи...
блискавка висвітлює неба негатив
    дождь поверх домов
    танцы брызг неистовых!
ти один босоніж на весь світ.

статуи надменные тайною окутаны
    ліхтарі крізь сиві
            нитки
                  крапель
    дивляться
    на посвяту перехожих
в ритуальном храме сумерек.

    прорези...
спогади...
горизонт укритий ними
    в бликах их уста клокочут
    колыбельным вышним миром
віщі сни завмерли в грозовому сяйві
і рідніш за темряву
- темрява безкрайня

повернутися -
в долонях згорнутись Творця!

отыскать бесконечность
в дыхании сиюминутном!

24.08.08 АВоронов

Tags: from inside, poems

Вітаю, тебе, осінь!

: elficus; August 31st, 22:57

Стільки тиші в долонях лелієш!
Розпорошені з крутих берегів
переживання намарне посіяні.
До самих оксамитових зорь заколисуєш
небо і дім. Ті найдовщі
серед мостів миє дощ.
І сліди старті вщерть до порожняви.
аби ми відчували спорідненність душ.
Аби довелося злетіти в повітря у спокій
вустами
промовляючи
переплетення рун.
29.08.09р.

Tags: poems, so that

Рідне

: elficus; August 30th, 19:59

Безмолствуя,
   разливается в брызгах,
минуя пороги, отвесные скалы,
играя на солнце в радужных бликах,
   река.

Оберегая,
   проникновенностью дышат,
с ветром на равных баюкают
дерева, любовью бессмертные
   берега.

Где высекают сплетения
   света и тьмы
на ковре сребротканном,
там в унисон облакам
отливают закатные солнца.
Там -
мужчины в зеленых одеждах
их жены в белесых нарядах
выходят в священное время,
   как прежде,
в водах светлой реки увенчать
тайны движенья
друг другу навстречу,
- навстречу причинам рожденья вселенных.

Tags: for friends, poems

Птах!

: elficus; August 27th, 11:51

Current Location:: Україна, Львів

Current Music:: Carl Philipp Emanuel Bach - "Concerto, Wq 43, 4 in Do minore"

К лугам подступает предосенняя свежесть,
слог становиться пожелтевшим сухим.
Прилетает ко мне птица с севера
с опереньем пронзающей тьмы.

Я не сплю, сновижу бесформенность.
Овладевающий мною испуг,
говорит о подлинном росчерке,
что краями рвет пустоту.

Вестник мне ли принес эту чашу,
громовых лучезарных стрел.
Меж крылами простертыми птаха
- мед прогорклости, воск свечей.

Сам не свой,
погружаюсь в голос твой
   еле
   слышный,
звуки довольно странные
   перед
   высями
Пролетим этот берег глухой
   в тихой
   мысли
и вскоре будем прощаться,
   без лишнего.

26.08.09г.

Tags: from inside, poems, so that

Previous 17

elficus

elficus

Advertisement

Advertisement